Неважко здогадатися, що абракадабра, винесена в заголовок - не що інше, як латинична і кирилична розкладки клавіатури. Тож, і мова піде саме про них.
 |
| Крістофер Шоулз (1819-1890) |
Після довгих спроб винайти найбільш вдалий варіант Шоулз врешті-решт заявив, що знайшов розкладку, яка ідеально підходить для друкарських машинок. Хоча розкладка, створена Шоулзом і сучасна розкладка клавіатури дещо і відрізняються та все одно, автором цієї комбінації літер вважаємо саме його.
Чому розміщення клавіш стало саме таким?
В 1873 році патент на нову розкладку був проданий компанії Remington, яка випускала друкарські машинки, і в 1874 р. з'явилася на світ перша друкарська машинка Remington №1, яка мала вже розкладку Шоулза і тривалий час випускалась серійно.
 |
| Друкарська машинка Шоулза і Гліддена виготовлена E.Remington and Sons |
На основі латиничної розкладки QWERTY була створена кирилична розкладка, яка за аналогією отримала назву ЙЦУКЕН відповідно до 6 перших лівих знаків на клавіатурі. За тим же приниципом, що і в розкладці Шоулза, були підібрані відповідні літери кирилиці. Прообраз цієї розкладки з'явився ще наприкінці ХІХ століття. На жаль, автор кириличної розкладки невідомий.
 |
| Август Дворак (1894-1975) |
З появою перших електричних друкарських машинок існування розкладки QWERTY втратило сенс, оскільки змінився принцип отримання відбитку літери на папері і зникла потреба враховувати взаємне розміщення важільців у машинці та навмисно сповільнювати рухи друкарок. Більш зручне розміщення було запатентоване у 1936 році професором педагогіки Вашінгтонського університету Августом Двораком.
Дворак разом зі своїми помічниками Уільямом Діллеєм, Неллі Меррік та Гертрудою Форд запропонували не тільки альтернативну систему розміщення клавіш на клавіатурі, але і склали список вимог до "ідеальної" розкладки:
- розкладка повинна бути такою, щоб під час друку можна було рівномірно задіяти пальці обох рук;
- основні, найуживаніші символи повинні бути розміщені в другому знизу ряду під найбільш сильними пальцями;
- найменш уживані символи повинні розміщуватися в нижньому ряду клавіш;
- основне навантаження повинне приходитися на пальці правої руки, оскільки більшість людей - правші;
- знаки пунктуації не повинні набиратися в дві руки, тобто з натисканням клавіші зміни регістра (Shift);
- символи, які використовуються найчастіше, повинні розміщуватися від краю клавіатури до середини, оскільки рух пальців від мізинця до вказівного пальця людина виконує легше, ніж зворотній.
Для порівняння:
 |
| Розкладка Шоулза |
 |
| Розкладка Дворака |
Розкладка була остаточно розроблена в 1932 році і в 1936 році отримала патент США №2040248. Американський інститут національних стандартів (ANSI) у 1982 р. вніс клавіатуру Дворака до стандартів розкладок поряд з QWERTY.
Один з рекордів Гіннеса щодо швидкості набору пов'язаний якраз з клавіатурою Дворака. Станом на 2005 рік світовий рекорд з швидкості набору належить Барбарі Блекберн (офіційно не побитий і досі). Ще у 1985 році, використовуючи спрощену розкладку Дворака вона набирала зі швидкістю 150 слів за хвилину протягом 50 хвилин, інколи її швидкість піднімалась до 170 і навіть до 212 слів на хвилину (3,5 слова за секунду!!!).
Клавіатури Дворака використовуються в комп'ютерній техніці досі. Окрім самої розкладки використовується також більш пізній винахід професора - клавіатури для роботи однією рукою - лівою або правою:
а також клавіатура Дворака для програмістів:
В усьому світі з розкладкою Дворака працюють близько мільйона користувачів. Більшість операційних систем в т.ч. і Windows підтримують роботу з усіма версіями клавіатури Дворака. Однак, широкого використання клавіатура Дворака не набула. Причиною цього є не тільки не надто значне (лише близько 10%) зростання швидкості набору на клавіатурі Дворака порівняно з клавіатурою Шоулза, а ще й значні проблеми з адаптацією клавіатур до інших мов, оскільки частотність вживання тих чи інших символів у різних мовах теж різна. Так, наприклад, однією з найуживаніших літер в українській мові є літера "О", отже відповідно до принципів Дворака, вона повинна бути розміщена в центрі клавіатури, а значить розкладка ЙЦУКЕН для українців краща:
З винаходом Дворака спроби вдосконалити розкладку клавіатури не припинилися. Третьою по популярності після розкладки Шоулза та розкладки Дворака є розкладка Colemak, створена у 2006 р. Шаєм Коулманом.
Подивитися, який вигляд мають національні розкладки клавіатури, наприклад, для французької чи турецької мови, можна 👉 ТУТ 👈.
Окрема історія - це клавіатури для друку ієрогліфами. Як друкують, наприклад, китайці?
Китайці і японці в пошуках найкращого способу друку ієрогліфами випробували багато варіантів, адже проблема дуже складна. Це вам не розмістити на клавіатурі 26 літер англійського чи навіть 33 літери українського алфавіту! Наприклад, у "Великому словнику китайської мови", виданому в 1916 році, нараховувалося... аж 48000 ієрогліфів! Уявляєте собі клавіатуру на 48000 клавіш?
І спроби "загнати" усі ієрогліфи на клавіші були (щоправда, мова йшла не про усі ієрогліфи, а лише про основні).
У першій друкарській машинці було лише 9000 клавіш, що відповідали ієрогліфам, які часто використовуються. Щоб вона не була величезною, довелося зменшувати самі клавіші. В результаті операціоністу, доводилося шукати потрібний ієрогліф за допомогою лупи. Процес займав дуже багато часу, тому швидкість друку була всього 10 знаків за хвилину.
 |
| Перша китайська друкарська машинка |
 |
| Одна зі спроб створити клавіатуру з ієрогліфами на клавішах. На цьому пристрої 700 клавіш |
Або ось ще один варіант, де оператор натисканням відповідних клавіш вибору повинен був перемикати набори символів, що дозволяло за тієї ж кількості клавіш друкувати більше різних ієрогліфів:
 |
| 256-кнопкова клавіатура IBM 5556-005 для введення кандзі (японські символи) і деяких китайських символів |
Ось як виглядала робота оператора на такій клавіатурі:
Фактично, для такої клавіатури потрібне було окреме програмне забезпечення і клавіатура сама перетворювалася на свого роду комп'ютер.
Існує ще так званий "структурний" метод введення. Річ у тім, що, наприклад, китайські ієрогліфи складаються з великої кількості частин, т.зв. "графем", які в різних ієрогліфах можуть повторюватися. Наприклад, ієрогліф 苗 складається з графем 艹 і 田 і т.д. Якщо розбити усі ієрогліфи на такі "кубики Lego", то їх кількість стає не такою вже й великою і будь-який ієрогліф з таких графем можна просто "сконструювати".
 |
| Набір графем у розкладці "убі" |
Залишилось тільки при наборі, наприклад, в текстовому редакторі, програмно реалізувати можливість "повернути" курсор на вже надрукований символ і надрукувати новий поверх нього:
 |
| "Збирання" ієрогліфа з графем |
Аналогічним чином працювала китайська друкарська машинка Лінь Юйтан. На електромеханічній машині було всього 64 клавіші, на них розташовувалися складові частини ієрогліфів. Спочатку оператор набирав комбінацію з елементів, які з’являлися на маленькому екрані. Якщо ієрогліф був правильним, потрібно було підтвердити друк відповідною клавішею.
 |
| Друкарська машинка Лінь Юйтан |
На жаль, ця друкарська машинка так і не пішла в маси. При спробі продемонструвати винахід американської компанії, машинка відмовилася працювати. Та й ціна створення одного примірника була занадто велика, приблизно 120 тисяч доларів. Проте ідея Лінь Юйтан, розділяти ієрогліфи на графеми, все ж стала в нагоді в майбутньому.
 |
| Сучасна китайська клавіатура з графемами на клавішах |
Ще одним популярним сьогодні методом введення ієрогліфів є фонетичний із перетворенням на ієрогліфи тексту, що вводиться китайською чи японською мовою але транскрибованою латинськими символами. І китайський метод Піньїнь (Pinyin), і японський Кана-кандзи (Kana-Kanji conversion) працюють так: користувач вводить стандартною англійською клавіатурою QWERTY транскрибоване латинськими літерами звучання тексту своєю мовою, а система вже сама перекодовує латиницю на ієрогліфи і пропонує варіанти. Користувачеві залишається тільки обирати зі списку підказок потрібний ієрогліф і підтверджувати його введення натисканням на відповідну клавішу.
 |
| Ієрогліф "ван" (wang) зі списком підказок |
І наостанок. Якою б не була розкладка клавіатури - друкувати потрібно швидко, а для цього необхідно тренуватися. В нагоді вам для цього стануть різноманітні 👉 клавіатурні тренажери 👈. Усі ці програми і веб-сервіси допоможуть вам навчитися друку так званим "сліпим методом", відомим ще як десятипальцевий, тобто під час друкування дивитися на текст чи в монітор, а не на клавіатуру і друкувати не одним, а одразу усіма пальцями обох рук.